10 клас

Поль ВЕРЛЕН (1844—1896) - один з провідних ліриків останньої третини XIX ст., який зажив слави «короля поетів». Його поетична творчість є яскравою сторінкою французького символізму й відбиває дух доби декадансу.

   Своєрідність художнього світу Верлена значною мірою зумовлена поєднанням у ньому імпресіоністських символістських елементів. Хоча сам поет відхрещувався від своєї причетності до символізму, а тим більше лідерства у ньому. Якщо під символістичною розуміти поезію, яка обов’язково зверталася до символів, то справді у ліриці Верлена символів майже не було. Справді близьким до символістів його зробило те, що він уперше звертає увагу не на художньо-виражальні можливості ліричного слова, а на його сугестивну, навивальну силу, тобто на смисловий ореол, який підказував ті чи інші настрої, образи. Це одна з головних особливостей лірики Верлена.  «Мета поезії — то Прекрасне, тільки Прекрасне, чисте Прекрасне без жодної домішки Корисності, Правди та Справедливості».

      Життя поета було сповнене злетів і падінь, добропорядного існування і ув’язнення, захоплення Паризькою Комуною і пошуками Бога, радощами богеми й безпритульного злидарювання. Поет постійно шукав себе у суперечностях долі, виливаючи щастя й біль, тугу і самотність у своїх поезіях.

Артюр РЕМБО (1854 - 1891) - французький поет останньої третини XIX ст., один з найяскравіших представників європейського символізму, його лірика, пройнята духом бунтарства та язичницької закоханості в життєву стихію , містила низку вагомих художніх відкриттів, на які спиралися у своїй творчості поети першої половини XX ст., прагнучи досягти стану поета-«ясновидця». Рембо витворив нову поетичну мову й засади нового поетичного мислення.

В історії французької літератури немає жодного випадку такої дивовижної творчої долі, як у Артюра Рембо. Він писав вірші протягом неповних чотирьох років, але його творчість визначила подальші пошуки багатьох поетів не тільки Франції, а й інших країн світу. Поль Верлен назвав поетів свого покоління «проклятими поетами», він мав на увазі й Рембо, хоча той був на десять років молодший від нього. Дух бунтарства, незгоди і заперечення — провідні риси характеру і таланту поета. Він бунтує і проти моральних засад, і проти законів поетики.

           Все коротке життя цього "Шекспіра-дитяти", як назвав Рембо В. Гюго, була втечею від вульгарності буржуазного існування, анархічним викликом нормам і правилам, відходом у створений їм самим хиткий світ "ясновидіння".

           "Найдивніший поетичний геній Франції" (Е. Клансьє) - зробив найбільш помітний вплив на французьку поезію XX століття. Його творчість, що заклала основи символізму, у той же час далеко виходить за рамки символістських ідей і побудов, будучи своєрідним проривом до поезії майбутнього.